aboutTitle

Звідки все почалося

Народився я в середині 20 століття - акурат 20 листопада 1955 року в мальовничому місті Ананьїв на Одещині.

Перед тим як зануритися у високу юриспруденцію, я вирішив здобути серйозну чоловічу професію: закінчив технічне училище №2 у Тирасполі за спеціальністю електрослюсаря з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики (КВПіА).

Потім була армія, де класична військова логіка спрацювала бездоганно:

- Хто за фахом?

- КВПівець, електрослюсар.

- Чудово! Будеш копати траншеї для зв'язку - ти ж розбираєшся, як кабель класти!

Так норма у 30 метрів на двох навчила цінувати точність ліній, силу слова та вчасне виконання завдань.

Студентські роки біля моря та адвокатський гарт

Віддавши належне траншеям і приладам, я вступив на юридичний факультет Одеського державного університету імені І. І. Мечникова. Це були золоті студентські часи: коли і рідний факультет біля моря, і гуртожиток біля самої хвилі, а саме одеське повітря просякнуте сонцем, акаціями та неперевершеним гумором.

Отримавши диплом юриста в 1981 році, я вирушив за розподілом до міста Миколаїв, де багато років жив і присвятив себе юридичній та адвокатській практиці - захисту прав бізнесу, сімейному та цивільному праву. Справа ця захоплива й азартна настільки, що юридичні казуси та способи їх розв'язання часом сняться й досі.

Поезія, алексізми та одеський дух

Але навіть найбільш захопленому розуму потрібне своє хобі. Хтось іде на риболовлю чи полює на дичину, а я - «полюю» на влучні слова та каламбури. Поезія для мене стала способом перемикати увагу, грати смислами та дарувати собі й людям гарний настрій.

Почалося все з веселих тостів на ходу в компанії друзів, а переросло в повноцінні авторські жанри та понад дві тисячі творів:

- Одесизми та алексізми - короткі, ємні віршовані мініатюри, одеські жарти й спостереження, перекладені на мову рими;

- Тости від Алексані - дотепні та щирі присвяти для теплої компанії, «щоб зігрівали кров Одеса, сонце, гумор і любов»;

- Римовані афоризми - лаконічні життєві спостереження про людей, час, майстерність і наш спільний «космічний корабель Земля».

Як вчать навіть вовченята у зграї: вчитися граючи, і грати - навчаючись. Запрошую вас погортати сторінки моїх віршів, усміхнутися, подумати та відчути неповторний колорит слова!